Непроста історія простої людини

Непроста історія простої людини

           01 березня 2016 року виповнилося 85 років з дня народження нашої землячки, мешканки міста Таврійська, першобудівниці Каховської ГЕС та селища Східного – Іванченко Олени Павлівни.
Великі випробування випали на долю цієї мужньої та чарівної жінки.

Фото-1
Народилася і зросла Олена Павлівна в селі Садове ( Фалеєвка) Херсонської області.
В сім,ї було четверо дітей. Мама вчителювала, тато – Савченко Павло Микитович був комуністом. До війни сім’я жила небагато, але й не гірше за інших. Дитинство було спокійним і радісним .
Страшною віхолою увірвалася у життя радянських людей війна .Обпалила і знівечила дитинство і юність, посиротила мільйони дітей, відібрала життя у мільйонів українців.
19 серпня 1941 року було окуповано Херсон , 2 вересня 1941 року – Каховку .

Фото-2
Родина хотіла евакуюватися разом з односельцями. Добрались до Красного Перекопу. Біженці потрапили під обстріл, перші підводи підірвалися на мінному полі, інші змушені були повернутися до зайнятого німцями рідного села.
Батько Олени Павлівни Савченко Павло Микитович залишився для підпільної роботи у м. Херсон, допомагав формувати партизанський загін під керівництвом Ємельяна Гірського. Був заарештований і розстріляний окупантами.
У книзі “Херсонська область у роки війни” є документ № 116, у якому зазначено, що в акті комісії по розслідуванню злодіянь, вчинених німецько-фашистськими загарбниками в м. Херсоні в районі пивзаводу по вул. Красностудентській в 1942-1943 рр. є запис : «…10 січня 1942 року о 17.00 було розстріляно групу радянських партизан; члена КПРС , уповноваженого комітету заготівлі в с. Садове Савченко П.М.».
Було встановлено, що в ямах і ровах пивзаводу німецько – фашистськими окупантами було розстріляно декілька тисяч громадян, військовополоненних Радянської Армії і флоту, партизан ,комуністів , активістів , а також стариків , жінок , дітей євреїв.

                    13 березня 1944 року 29 -та стрілкова дивізія і 49 -та гвардійська стрілкова дивізія форсували Дніпро в районі с. Садово, Кіндійка і визволили Херсон. …

Фото-3
Після війни Олена Павлівна закінчила 2 курси у педучилищі м. Херсону. Та далі вчитися не могла. Треба було працювати і підіймати молодших братиків. Повернулась у село. Та , яку б роботу не виконувала- намагалась все робити старанно і ретельно. Молоду і енергійну дівчину направили працювати нештатним інструктором райкому комсомолу у м. Херсоні.

Фото-6

               У 1953 році вийшла заміж за Івана Климовича Іванченка і по комсомольській путівці вони поїхали будувати Каховську ГЕС.

Фото-5

          Іван Климович працював столяром .Олена Павлівна працювала на різних ділянках будівництва.Але де б не працювали – отримували нагороди і відзнаки, користувалися повагою людей.
Жили у вагончиках , але весело і дружно . Згодом отримали тимчасове житло по вул . Калініна.91.
В сім’ї народились одна за одною доньки. Стало тісніше і родина вирішила взяти план на будівництво власного будинку у новому масиві селища Східне по вул. Гастелло 16. Будували будинок не з каменю , а з відпрацьованого шлаку та вапняного розчину. Збивали щити і заливали між ними розтвір. Все робили разом , власними руками . І будинок вийшов теплим і надійним .У 1962 році родина вселилася у нове житло.
Відступили, здавалось, невиліковні хвороби, повернувся зір. В родині знайшовся наймолодший синок.
Швидко плинули роки .Зросли і розлетілися доньки, звили свої гніздечка, але часто відвідують вони рідну домівку і маму. Іван Климович уже декілька років,як пішов з життя. Воєнне дитинство , важка робота , голодування не пройшли даремно.
Олена Павлівна 26 років працювала архівним працівником заводу”Електромаш”. І зараз , перебуваючи на пенсії,вона збирає інформацію, документи , свідчення очевидців про історію свого родоводу , який навіки переплівся і став невід’ємною частиною історії нашого квітучого краю.
Багато випробовувань випало на долю Олени Павлівни : сирітство , війна , голодування, важкі хвороби , втрата зору.
Але ця сильна мужня жінка за свій вік зробила одне велике відкриття : що любов, повага один до одного і велика жага до життя здатні робити дива.

Шановна Олена Павлівна!
Низький уклін і велика Вам шана за Вашу стійкість і мужність.
Міцного здоров’я, щастя людського, добра, терпіння, любові.
Миру і злагоди в Вашій родині.
Ми, молодше покоління, пишаємося тим, що живимо поруч з Вами у місті Таврійську.