29 жовтня 2016 року виповнюється 75 років з трагічного дня початку Голокосту на території України.

29 жовтня  2016 року  виповнюється  75 років з трагічного  дня початку Голокосту  на  території  України.

    Після невдалої  72-х денної оборони Києва  ( 5 липня  – 17  вересня  1941 року) в  полон  ворога  потрапили  близько  662 тисячі  бійців  Південно- Західного  фронту. 19 вересня 1941 р., у полудень, у Київ увійшли війська 6-ї німецької армії під командуванням генерал-фельдмаршала фон Рейхенау.

    Для німецьких окупантів проблема київських євреїв відразу стала актуальною. Київ – одне з найбільших (після Москви і Ленінграда) за чисельністю населення місто Радянського Союзу, і четверта частина його населення – євреї. За переписом населення 1939 р. у Києві проживало 846,7 тисяч жителів, у тому числі українців – 53,2 %, євреїв – 25,5 %, росіян – 16,5%.

    Вже з перших днів нацисти почали розстрілювати військовополонених,  політпрацівників, комуністів та євреїв і Київ, на початку війни, став першим великим містом, цілком “вільним від євреїв ”. А “звільняли” Київ від євреїв саме в Бабиному Ярі, де було розстріляно майже все єврейське населення міста, що залишилося після відходу військ Червоної армії.

    З метою збереження таємниці злочину айнзацкоманди і зондерко- манди одержували накази про операції щодо винищування “ворогів Рейху” усно. Для проведення операції була виділена зондеркоманда  4-а під командуванням штандартенфюрера СС Пауля Блобеля, посилена 45-м (під командуванням майора поліції Бессера), 303-м (під командуванням майора поліції Ганібала) поліцейськими батальйонами і загоном української допоміжної поліції.

   Майор поліції Ганібал відмовився виконувати цей наказ і його батальйон використовувався тільки для внутрішнього та зовнішнього оточення, а також для посиленого патрулювання у місті.

    Відмовився брати участь у розстрілах командир роти військ СС оберштурмфюрер СС Графхорст; надалі його рота використовувалась для несення охоронної служби в місті, а наприкінці жовтня 1941 р. переведена в дивізію СС “Вікінг”.

    28 вересня 1941 року по всьому місті було розклеєно наказ, за яким все єврейське населення зобов’язане було наступного дня, тобто 29 вересня, до 8-ї години ранку з’явитися на вулицю Дегтярівську. У наказі було підкреслено, що необхідно взяти із собою теплі та цінні речі. За неявку наказ передбачав розстріл. Кожна людина  мала право   взяти  тільки  одну  валізу .

     Ніхто не знав про мету зосередження всього єврейського населення в районі Дегтярівської. Не припускали, що там будуть вбивати невинних людей у такій величезній масі. У всіх була така думка, що єврейське населення німці кудись збираються вивезти. Ця думка підкріплювалася ще й тим, що в наказі ставилася вимога: брати із собою речі.

    Вранці 29 вересня тисячі євреїв потягнулися у визначене наказом місце.

    До настання темряви німці встигли розстріляти тільки дві третини з тих, хто прийшов, а саме – близько 22-х тисяч. Інших приречених загнали на ніч у порожні гаражі на вул. Лагерній22, а наступного дня, 30 вересня розстріляли. Потім німецькі сапери підірвали схили яру, щоб засипати тіла, і змусили військовополонених вирівняти дно яру. Упродовж двох днів 29–30 вересня 1941р. розстріляли 33 771 людину, в основному євреїв. Документи свідчать – розстрілювали їх лише за те, що вони були євреями. Неправдоподібним є стислий термін підготовки і проведення небувалої за масштабами страти величезної кількості міських жителів, в основному жінок, старих і дітей. Це стало можливим тільки завдяки тому, що вся акція від початку до кінця була не тільки задумана, але і спланована, завчасно розрахована до деталей. Так було покладено початок скорботному списку жертв Бабиного Яру. Вбивство безневинних людей тільки за те, що вони належать до тієї чи іншої нації, стало одним зі найстрашніших кривавих злочинів нацизму.

   Впродовж двох років окупації м. Києва німецькими військами до Бабиного Яру регулярно прибували криті машини з Короленка, 33, з поліції безпеки та служби СД для страти людей безвідносно до їх національності.

   Всього   у Бабиному  Яру  було  розстріляно  від 100-до  150 тисяч чоловік. Точну   кількість  замордованих  людей  не має змоги  встановити . Гітлерівці не  вели  документації , а з  наближенням   Червоної  Армії   знищили  сліди  своїх нечуваних злодіянь. Спершу нацисти свої жертви розстрілювали. Потім, від 1942 р., знищували тут же в газвагенах-душегубках. За два роки окупації у Києві загинуло близько 200 тисяч людей, з них більше як 100 тисяч у Бабиному Яру, перетвореному на величезну братську могилу. Тут страчували крім євреїв, військовополонених, циган, комуністів, підпільників, моряків Дніпровського загону Пінської військової флотилії, партизанів, націоналістів, гравців київської команди “Динамо”, заручників та ін., всіх тих, хто вважався “ворогом Третього рейху”.

   Влітку 1943 р., коли фронт наближався до Дніпра, окупанти заходилися знищувати сліди злочинів. Спеціально сформована зондеркоманда 1005, очолена П. Блобелем, змусила військовополонених – в’язнів Сирецького концтабору – розкопати і спалити тіла усіх жертв, похованих у Бабиному Яру за два роки окупації Києва. 28 вересня 1943р. в’язні розклали у цьому урочищі останню піч для спалювання тіл. Вони усвідомлювали, що “мартен” споруджують для себе, і вчинили відчайдушну спробу втечі, з 327 врятувалося 18. Вони й стали першими свідками злочину нацистів у Бабиному Яру, про що розповіли Надзвичайній комісії з розслідування злодіянь на окупованих територіях, а потім – на 142 огляди джерел та документальні нариси Київському та Нюрнберзькому процесах.

   Кожне  окуповане місто  чи село нашої Батьківщини мало  свій  ” Бабин Яр”. Не оминув  страшний Молох  і нашу  землю.

КАХОВКА БУЛА ОКУПОВАНА 2 ВЕРЕСНЯ 1941 РОКУ

    8 вересня  1941 року всі населені пункти нашого краю були зайняті ворогом. Нашим людям випало винести весь жах окупації:  масові репресії, пограбування , катування в застінках  гестапо.

     Фашистський  «новий порядок» зразу ж приступив до громадських страт.

     Німецька влада жорстоко розправлялася з  євреями. Їх заставляли носити  на одязі жовту зірку. Людина з жовтою зіркою підлягала розстрілу.

     16 вересня  1941 року  більше ніж  2000 жінок, дітей і стариків  єврейської національності  було зігнано  до будівлі поліцейської управи  в м. Каховці, їх партіями вивозили за 8 км від Каховки в район Каховського колгоспу ім. Димитрова, хутора Терни (сучасна автозаправка  та  кафе «Солов’їний  гай»)  і розстрілювали.

    Потім кидали в колодязь глибиною 40 м. Щоб заглушити стогони, кидали в колодязь  гранати. Одяг ділили між собою поліцаї і старости.