21 листопада 2017 року наша країна відзначає 4-ті роковини Революції Гідності .

21 листопада 2017 року наша  країна відзначає 4-ті роковини Революції   Гідності .

Київський МайданМайдан у Києві,  Євромайдан  та Єврореволюція – ці слова синоніми , мають єдиний зміст- політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013року до лютого 2014 року, викликані спротивом народу  проти відходу політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію  та подальшою протидією цьому курсу.

Народний депутат Мустафа Найєм чотири  роки тому закликав українців вийти на центральну площу столиці відстоювати свої права.

“Євромайдан ми самі назвали Революцією Гідності. Тому що головною вимогою тих, хто тоді вийшли був не хліб, а гідність та справедливість. У всіх сенсах цих слів, а не тільки у вигляді графіків, звітів і виступів …”, – заявив він.

За даними Українського інституту національної пам’яті  однією з основних рушійних сил Революції стало українське студентство, яке сприйняло свою відповідальність за майбутнє держави та виступило не лише учасниками революційних подій, але й виступили організуючою силою.

Окрім студентства рушійною силою Революції виступили футбольні фанати — як одна з найбільш організованих груп молоді. Наслідком їх спільного виступу стало примирення між групами підтримки окремих футбольних клубів.

Загалом, в протестах брали участь представники різних національностей та різних прошарків населення України — від найманих працівників до представників середнього бізнесу з всіх регіонів України. Того вечора на знак протесту на Майдан Незалежності вийшли 1500 людей  – переважно журналісти, громадські активісти, студенти.

Ми запам’ятаємо цю ніч. Разом розбудимо Київ. Київ – на Майдан!, – закликав тоді Андрій Парубій.

Цього дня суд прийняв рішення заборонити з 22 листопада встановлення наметів, кіосків, навісів під час проведення акцій на Майдані Незалежності, вулиці Хрещатик та Європейській площі до 7 січня 2014 року.

Однак, як відомо, намети були встановлені, а комендантом наметового містечка став Андрій Парубій.

На головну площу країни прийшли перші активісти – заступитися за право українців на краще майбутнє, виступити проти рішення тодішньої влади не вступати в Асоціацію з ЄС. За декілька днів там уже стояли тисячі людей.

Вже наступного дня подібні акції пройшли у Львові, Ужгороді, Дніпропетровську, Івано-Франківську, Вінниці, Одесі, Миколаєві, Донецьку, Сумах, Харкові та майже в кожному іншому обласному центрі України.

На ранок на Майдані було кілька сотень людей – без жодних партійних прапорів, лише з символікою ЄС та України. Просто на Майдані влаштували сцену на автомобілі з колонками, з якого усіх перехожих закликали приєднатися до акції протесту.

Автобуси з Беркутом стояли на прилеглих до Майдану вулицях.

Вдень на місці мітингу встановили металеве огородження та різдвяні кіоски, а близько 14.30 – вивели Беркут. Майже о 21.00 міліція перешкодила спробі активістів встановити намети, сталися сутички. Увечері на мітинг зібралося близько 3—5 тис. людей.

Тоді ніхто навіть уявити не міг, що цей протест перетвориться на найкривавішу революцію в історії незалежної України.

Революція Гідності залишила глибокий, визначальний і незабутній слід в історії. Не в прийнятих документах – папір все стерпить, не в прізвищах лідерів – вони змінювалися і будуть змінюватися. А в тім, що ідеали революції, надії й рішення разюче змінили нашу ментальність, розпочали і продовжують формувати нашу нову політичну ідентичність. Процес не завершено. Бо історія штука не скороспішна. Коли ж завершиться – будуть і правильні рішення, і справжні лідери.

Слава всім учасникам Революції Гідності!