Про затвердження Положення про поховання та похорону справу на території Таврійської міської ради

 Р І Ш Е Н Н Я
ТАВРІЙСЬКА  МІСЬКА  РАДА
(Прийнято на       сесії       скликання)

 

№                                                                                 ____________  2017 року

Про затвердження Положення
про поховання та похорону справу
на території Таврійської міської ради

           З метою впорядкування надання ритуальних послуг на території Таврійської міської ради, відповідно до Закону України «Про поховання та похорону справу», «Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань», затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 №193,    керуючись ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування», міська рада

ВИРІШИЛА:

  1. Затвердити «Положення про поховання та похорону справу на території Таврійської міської ради» (додається).
  2. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань розвитку комунальної інфраструктури міста та управління комунальним майном ( голова комісії Волянюк Г.В.)

Міський голова                                                                                              М.І.Різак

Додаток

до рішення  №      сесії

міської ради  _ скликання від

ПОЛОЖЕННЯ

про поховання та похорону справу

на території Таврійської міської ради

            Це Положення визначає загальні правові засади здійснення на території Таврійської міської ради  діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження  місця поховання.

РОЗДІЛ I.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

  1. Поняття поховання.

Поховання – діяльність міської ради, її посадових осіб в межах відповідних повноважень, а також суб’єктів господарювання, спрямована на:
– забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі – тіла);

– забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є;

– створення та експлуатацію об’єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань;

– організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі – померлих);

– надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

  1. Визначення термінів.

У цьому Положенні наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

– волевиявлення громадянина щодо ставлення до його тіла після смерті – бажання, виражене в усній (у присутності свідків) або в письмовій формі, завіреній в установленому законодавством порядку;

– місце поховання – кладовище, колумбарій або інша будівля чи споруда, призначена для організації поховання померлих;

– місце почесного поховання – спеціально відведена земельна ділянка на території кладовища чи за його межами, призначена для організації почесних поховань;

– могила – місце на кладовищі де похована труна з тілом померлого чи урна з прахом;

– намогильні споруди – пам’ятні споруди, що встановлюються на могилах та увічнюють пам’ять про померлих;

– наруга над могилою, іншим місцем поховання:

а) самовільне утворення надписів, малюнків, символів або інших зображень на кладовищенських спорудах, що використовуються для церемонії поховання та поминання померлих, намогильних спорудах;

б) самовільне пошкодження, розкопування, руйнування або в інший спосіб знищення кладовищенських споруд, що використовуються для церемонії поховання та поминання померлих, намогильних споруд, огорож, склепів, урн з прахом, могил чи інших місць поховання;

в) використання з метою, не передбаченою чинним законодавством, чи самовільне використання кладовищенських споруд, що використовуються для церемонії поховання та поминання померлих, намогильних споруд, склепів, урн з прахом, могил чи інших місць поховання або вчинення інших дій, що мали на меті зневажити родинну чи суспільну пам’ять про померлого, продемонструвати зневажливе ставлення до місця поховання та суспільних, релігійних принципів і традицій в цій сфері;

– наруга над тілом (останками, прахом) померлого – вчинення непристойних умисних дій над тілом (останками, прахом) померлого, самовільне знімання одягу з тіла (останків, праху) померлого, переміщення в інше місце або розчленування чи знищення тіла (останків, праху) померлого, здійснення акту некрофілії, використання частин похованого тіла з ритуальними чи іншими, не передбаченими чинним законодавством цілями, або вчинення інших дій, що мали на меті зневажити родинну чи суспільну пам’ять про померлого, продемонструвати негативне ставлення до померлого, завдати образи рідним та близьким померлого, виявити зневагу до суспільних, релігійних принципів та традицій в цій сфері;

– урна з прахом – ємність, призначена для збереження праху померлого;

– кладовище – відведена в установленому законом порядку земельна ділянка з облаштованими могилами;

– поховання померлого – комплекс заходів і обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом в могилу відповідно до звичаю та традицій, що не суперечать законодавству;

– предмети ритуальної належності – вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили;

– користувач місця поховання (місця родинного поховання) – особа, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання;

– ритуальні послуги – послуги, пов’язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання.

  1. Правові основи діяльності в галузі поховання.

Правову основу діяльності поховання становлять Конституція України, Закон України «Про поховання та похоронну справу», «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України», затверджені Постановою Головного державного санітарного лікаря України 01.07.1999 року.

РОЗДІЛ II.
ОРГАНІЗАЦІЯ ПОХОВАННЯ ТА ПОХОРОННА СПРАВА

  1. Організація діяльності в галузі поховання.

Організація діяльності поховання здійснюється міською радою, її виконавчим комітетом та уповноваженим комунальним підприємством.

Міська рада та її виконавчий комітет в межах своєї компетенції:

1) вирішують відповідно закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання;

2) забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання;
3) створюють ритуальні служби;

4) вирішують питання про надання за рахунок коштів міського бюджету ритуальних послуг у зв’язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених чинним законодавством;

5) здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб’єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності;
6) вирішують питання передачі повноважень по організації поховань, утримання в належному стані та охорони місць поховання відповідному комунальному підприємству;

7) здійснюють інші повноваження, передбачені чинним законодавством.
Комунальне підприємство здійснює організацію поховання померлих і надає ритуальні послуги, передбачені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг та реалізацію предметів ритуальної належності.

Тарифи щодо оплати ритуальних послуг встановлюються виконавчим комітетом міської ради.

Надання ритуальних послуг, не передбачених зазначеним переліком, а також виготовлення предметів ритуальної належності здійснюється за цінами встановленими за згодою сторін.

  1. Поховання померлого.

Поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого не має вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов’язалася поховати померлого.

Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов’язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються:

– лікарське свідоцтво про смерть – закладом охорони здоров’я;
– свідоцтво про смерть та довідка про смерть – відділ державної реєстрації актів цивільного стану.

Зазначені документи можуть надаватися за дорученням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов’язалася поховати померлого, іншій юридичній чи фізичній особі.

У разі смерті громадянина на території іноземної держави та за наявності письмового волевиявлення про поховання його тіла на території України, посвідченого належним чином, поховання здійснюється у місцях поховань виконавцем волевиявлення померлого або особою, яка зобов’язалася поховати померлого, за сприяння консульської установи чи дипломатичного представництва України.

Кожне поховання та перепоховання померлих реєструється комунальним підприємством, яке відповідає за організацію поховань та обслуговуванням кладовища у книзі реєстрації поховань померлих .

Запис до Книги реєстрації здійснюється в алфавітному порядку, за роками у цілому по кладовищу.

Усі графи Книги реєстрації обов’язково заповнюються чорним або фіолетовим чорнилом. Виправлення написаного в Книзі реєстрації не допускається. Книга реєстрації має бути прошнурованою, пронумерованою та скріпленою печаткою. Для забезпечення ведення книги реєстрації визначається конкретний виконавець. У разі ліквідації кладовища, Книга реєстрації передається на зберігання до архіву

  1. Надання ритуальних послуг.

Особа, яка зобов’язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається до комунального підприємства, на якого покладені обов’язки по організації та здійсненню поховань та утримання кладовищ з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання. Ця особа має право вибирати виконавців послуг серед суб’єктів господарської діяльності, які уклали договори із комунальним підприємством, на якого покладені обов’язки по організації та здійсненню поховань та утримання кладовищ з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання або ритуальною службою про надання цих послуг.

Ритуальні послуги надаються за плату згідно з договором – замовленням, крім випадків, передбачених законом.

Виконавець може надавати ритуальні послуги, визначені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг.

Суб’єкти господарювання можуть самостійно на підставі звернення осіб, які зобов’язалися поховати померлого, виготовляти та реалізовувати предмети ритуальної належності, якщо вони відповідають державним стандартам та затвердженій вартості, де це передбачено законодавством.

Вартість послуг та предметів ритуальної належності визначається на принципах:
– доступності для кожного громадянина і рівності правових гарантій;
– визначення економічної обґрунтованості, планово-розрахункової собівартості та рентабельності при затвердженні ціни;

– відкритості, доступності та прозорості структури ціни;
– оплати тільки тих послуг, що відповідають державним стандартам та нормативним документам.

  1. Безоплатне поховання.

Безоплатно для виконавця волевиявлення померлого або особи, які зобов’язалася поховати померлого, здійснюється поховання:

а) з військовими почестями померлих осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною:
Героїв Радянського Союзу;

повних кавалерів ордена Слави;

осіб, нагороджених чотирма і більше медалями “За відвагу”;

Героїв Соціалістичної Праці, удостоєних цього звання за працю в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років;

б) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною:

Героїв Соціалістичної Праці;

Героїв України;

повних кавалерів ордена Трудової Слави;

в) учасників бойових дій;

г) інвалідів війни.

На могилі померлої (загиблої) особи, яка має особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, безоплатно споруджується надгробок за встановленим Кабінетом Міністрів України зразком.
Витрати на поховання померлих, маючих право на безоплатне поховання здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону.

8.Поховання померлих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України та осіб начальницького складу податкової міліції.

Збройні Сили України, інші утворені відповідно до закону військові формування, а також Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, інші державні органи надають допомогу в проведенні поховання померлих сім’ям, батькам або іншим особам, які зобов’язалися поховати померлих військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, осіб начальницького складу податкової міліції, які померли (загинули) під час проходження служби (виконання службових обов’язків), компенсують матеріальні витрати на ритуальні послуги та на спорудження надгробків у порядку та розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

  1. Поховання померлих одиноких громадян.

Поховання померлих одиноких громадян, осіб без певного місця проживання, громадян, від поховання яких відмовилися рідні, знайдених невпізнаних трупів здійснюється за міського бюджету.

  1. Поховання інфікованого тіла.

Поховання померлих осіб, які померли внаслідок зараження особливо небезпечною інфекцією, здійснюється згідно із санітарним законодавством України.

11.Поховання померлих іноземців та осіб без громадянства.

Поховання померлих іноземців та осіб без громадянства здійснюється в порядку, встановленому цим Законом для громадян України, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

  1. Перепоховання останків померлих.

Перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу міської ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, висновку органу санітарно-епідеміологічної служби, лікарського свідоцтва про смерть.

Перепоховання останків померлих може здійснюватися в інших випадках згідно із законодавством України.

Перепоховання останків померлих, воїнів із братських і одиночних могил здійснюється з дотриманням вимог законів України “Про охорону культурної спадщини”  та  “Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років”.

Під час перепоховання останків померлих контроль за дотриманням безпечних умов праці протягом усього терміну ведення робіт здійснює представник міської ради.

Перепоховання останків померлих здійснюється за рахунок коштів особи, яка ініціює перепоховання.

РОЗДІЛ III.
ОРГАНІЗАЦІЯ МІСЦЬ ПОХОВАНЬ

13.Місце поховання.

Для розміщення місця поховання комунальному підприємству в постійне користування надається земельна ділянка рішенням міської ради.

Наявність місця поховання передбачається проектом планування та забудови міста з урахуванням подальшого розширення його території.

Рішенням виконавчого комітету міської ради у місцях поховання можуть бути відведені сектори для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), а також сектори для поховання померлих за національною чи релігійною ознакою.
Для почесних поховань міська рада може відводити земельні ділянки поза територією місць поховання, на яких створюються меморіальні бульвари, сквери, парки і кургани Слави.

Поділ кладовищ на розряди за майновим станом не допускається.
Порядок функціонування місць поховань визначається виконавчим комітетом міської ради.

Існуючі місця поховання не підлягають знесенню і можуть бути перенесені тільки за рішенням міської ради у випадку постійного підтоплення, зсуву, землетрусу або іншого стихійного лиха.
Міська рада може прийняти рішення про часткове або повне припинення поховання померлих (закриття) кладовища в разі, якщо на території кладовища немає вільних місць для облаштування нових могил (колумбарних ніш), а поховання померлих можливе лише на місцях родинного поховання або шляхом підпоховання в могилах за згодою користувачів місць поховання.

14.Місця невідомих поховань.

Про виявлені місця невідомих поховань негайно повідомляються відповідні правоохоронні органи. У разі відсутності складу злочину виявлені місця невідомих поховань підлягають обстеженню, вивченню та обліку представниками міської ради та органами охорони культурної спадщини в порядку, встановленому законодавством.
На період обстеження та вивчення виявлених місць невідомих поховань за дорученням міської ради забезпечується охорона їх територій.
На підставі висновків обстеження та вивчення виявлених місць невідомих поховань міська рада може надавати їм статус кладовища з подальшим упорядкуванням його території згідно із чинним законодавством.
Місця невідомих поховань, віднесені в установленому законодавством порядку до об’єктів культурної спадщини, беруть на державний облік і утримують органи охорони культурної спадщини.

  1. Розміщення та облаштування місць поховань.

Площа ділянки, відведеної під місця традиційного поховання визначається з розрахунку 0,24 га на одну тисячу чоловік. Для організації поховання урн з прахом померлого ця норма становить 0,02 га на одну тисячу чоловік. Мінімальна територія місць поховань 0,5 га.

Уся територія кладовища повина бути поділена на ділянки – сектори, що  відокремлюються поміж собою дорогами шириною до 3,5 м з розрахунку одностороннього руху. Місця для роз’їзду автотранспорту повинні розташовуватися на перехресті доріг і мати радіус повороту. Проїжджа частина центральної дороги (алеї) повинна бути шириною 6,5 м, а на кладовищах великих міст до 9 м.

Під кожну могилу надається ділянка таких розмірів:

Назва

поховання

Розмір земельної ділянки Розмір могили
  Площа, м2    Довжина, м     Ширина, м    Довжина,   м    Ширина, м
  родинне 6,6 2,2 3,0 2,0 1,0
  подвійне 4,8 2,2 2,2 2,0 1,0
 одинарне 3,3 2,2 1,5 2,0 1,0
 урна з прахом 0,64 0,8 0,8 0,8 0,8

Примітка: У разі поховання померлого в нестандартній труні викопується могила залежно від довжини труни.

За бажанням одного із родичів для поховання двох чи більше померлих безоплатно виділяється місце для родинного поховання. Після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов’язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачю місця родинного поховання), комунальним підприємством, яке організовує поховання та обслуговує кладовище – видається свідоцтво. Це свідоцтво дає право його пред’явнику на поховання, вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов’язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству. Вставлені намогильні споруди, пам’ятники реєструються комунальним підприємством, яке обслуговує кладовища у Книзі обліку намогильних споруд.

Забороняється здійснювати поховання інших померлих (підпоховання), встановлення намогильної споруди без згоди користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання).

Після просадки ґрунту на могилі може бути установлений пам’ятник. Для установлення намогильної споруди, пам’ятника користувач місця поховання подає до комунального підприємства, яке обслуговує кладовище такі документи:
– оригінал свідоцтва про смерть похованого;

– свідоцтво про поховання;

– документи, що підтверджують придбання намогильної споруди, її ціну та дату реалізації;

– реквізити виконавця намогильної споруди.

Після виконання робіт з облаштування могили користувач зобов’язаний забезпечити прибирання території біля могили та винесення смітті до спеціально відведених місць на кладовищі.

  1. Утримання могил, намогильних споруд

Утримання у належному естетичному та санітарному стані могил, місць родинних  поховань, намогильних споруд здійснюється користувачами місця поховання (власниками) за рахунок особистих коштів.

Громадяни, які здійснюють поховання, зобов’язані утримувати могилу, намогильні споруди та зелені насадження в належному стані  власними силами .

Комунальне підприємтво, за рахунок коштів міського бюджету, забезпечує утримання:

–  кладовища: прибирання алей, проїздів, доріг і пішохідних доріжок на території кладовища від опалого листя, снігу; обладнання  спеціальних місць під контейнери для зів’ялих квітів, вінків, опалого листя, іншого сміття та його систематичне вивезення; утримання  та видалення аварійних зелених насаджень на території цвинтаря; покіс трави; задовільна робота водопроводу, громадських туалетів; дотримання чистоти та порядку в місцях загального користування

– могил: померлих одиноких громадян, померлих осіб без певного місця проживання, померлих від поховання яких відмовилися рідні, місць поховань знайдених невпізнаних трупів.

Секретар ради                                                                             А.М.Хахалєв