8 травня в музеї історії міста Таврійськ відбулась зустріч поколінь

До дня пам’яті та примирення директор музею історії міста Таврійськ Наталя Малинова запросила учнів Таврійської школи № 7 на зустріч з поколінням таврійчан, які пережили Велику Вітчизняну війну.

Нажаль, відходять в минуле святкові зустрічі з ветеранами, які воювали на фронті і з власного життя знають про тяготи і жахіття війни. В Таврійську до 73-ї річниці Перемоги над нацизмом у другій світовій війні дожили тільки троє учасника бойових дій Великої Вітчизняній війні. Це Анатолій Андрійович Галицький, Марія Юхимівна Шинкарецька, Іван Константинович Дрозд.

Тільки за цю зиму пішли з життя шестеро ветеранів війни. Проте, не менше горя випало на покоління, яке прийнято називати дітьми війни. Сьогодні їм за 70 років, але вони так і не можеть забути, що прийшлось пережити в війну. Як вони недоїдали, боялись бомбувань, звісток із фронту та похоронок, як не було в що одітися, де зігрітися. Багато з них не ходили до школи, тому що вимушені були ставали до верстатів, щоб замінити на заводах тих, хто пішов на фронт.

Саме таких дітей війни, учасників трудового фронту запросила директор музею – Василя Павловича Кобзаренко, Наталю Іванівну Корягіну, Галину Олександрівну Котляр, Раїсу Леонтівну Бірючинську, голову Таврійської ради ветеранів Надію Максимівну Чабан.

Навіть через 73 роки після Великої Перемоги вони не можуть без сліз розповідати, що вони пережили. Але, як сказав Андрій Хахалєв, секретар Таврійської міської ради, відкриваючи захід пам’яті, підростаюче покоління повинно знати гіркі сторінки історії українського народу, через що йому прийшлось пройти на шляху до визволення і свободи. Тому що саме молоді тепер повинні подбати, щоб на нашу землю знову не прийшла біда.

Наталя Малинова разом з членами гуртка юних музеєзнавців школи № 7 – Надією Насовською, сестрами Марією і Людмилою ЛісовськимиМариною Дорошенко підготували чудовий історичний фактологічний матеріал, оснований на документах музею міста Каховки, розповідях сучасників воєнного часу, ветеранів.

ЇХ розповідь розхвилювала не тільки гостей. У самої Наталі Анатоліївни в голосі стояли сльози, коли вона розказувала про страшні знахідки біля Каховки, де під час окупації, як потім встановили, мирне населення Херсонщини було закопано нацистами заживо. Тому на закінчення заходу для гостей приготували чаювання з солодощами, щоб як слід відсвяткувати Перемогу.